Шляхи вдосконалення підготовки учнів до ЗНО

  • Проведення індивідуальних консультацій.
  • Проведення комп’ютерних тестувань.
  • Проведення роз’яснювальної роботи серед батьків та учнів.
  • Посилення контролю за якістю виконання домашніх завдань.
  • Робота з тестовими зошитами.
  • Самостійна робота учнів.
  • Робота над написанням власних висловлювань (творчих робіт).
  • Робота з психологом школи щодо стресостійкості старшокласників.
  • Індивідуальна робота зі слабовстигаючими учнями.
  • Формувати в учнів навички роботи з тестами,техніки виконання тестів(самоконтроль часу,умовне визначення меж результатів тощо).
  • Використання системи елективних курсів, факультативів, індивідуальних і групових занять для задоволення індивідуальних потреб учнів.
  • Запровадження тестів як засобу оцінювання навчальних досягнень в основній школі.
  • Робити наголос не на запам’ятовуванні матеріалу,а на його елементарному розумінні.
  • Опора на практичне використання знань не виключає якісної теоретичної підготовки.

Вимоги до навчального навантаження учнів

1.Навчальне навантаження учнів не повинно перевищувати гранично допустиме. Розклад навчальних занять складається з урахуванням вимог ДСанПіНу та повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, динаміку розумової працездатності учнів, а також правильне чергування протягом дня й тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музичного, образотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров'я і фізичної культури. У 10-11-х класах допускається проведення спарених уроків з основних і профільних дисциплін (предметів). Робочий тиждень передбачає для учнів першого класу додатковий розвантажувальний день - четвер, у розклад якого не вводяться предмети, що потребують значного розумового напруження (математика, мови). Курси за вибором, факультативні, індивідуальні та групові заняття проводяться за окремим розкладом у дні з найменшою кількістю уроків з обов’язковою перервою після основних уроків.

2. При визначенні доцільності, характеру, змісту та обсягу домашніх завдань слід враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів. У 1-му класі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв.; у 3 класі - 1 години 10 хв.; 4 класі - 1 год. 30 хв.; у 5-6-му класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години. Домашні завдання не даються учням початкових класів на вихідні, святкові та канікулярні дні. Перевантаження учнів загальноосвітніх навчальних закладів надмірним обсягом домашніх завдань не допускається.Контроль та відповідальність за перевантаження учнів домашніми завданнями покладено на керівників навчальних закладів. Акцентуємо увагу на правильному дозуванні домашнього завдання. Учителі повинні спланувати роботу такого об’єму і змісту, щоб учні не відчували перевантаження. Для цього необхідно враховувати зайнятість учнів з інших предметів у цей день, темп і ритм роботи учнів, стан їхнього здоров’я. Недопустимим є перевантаження учнів 1-4, 5 класів завданнями, які містяться у додаткових посібниках, зошитах з друкованою основою: зафарбовування малюнків, складання схем, таблиць, виконання додаткових завдань і вправ, написання домашніх творів тощо. Міністерство освіти рекомендує, зокрема, вчителям початкових класів, здійснювати сумарний підрахунок усіх домашніх завдань на той чи інший день відповідно до ДСанПіН (сума всіх усних та письмових завдань з усіх навчальних предметів, включаючи іноземну мову, номери завдань, сторінки та ін.), їх об’єм і ступінь складності з урахуванням особливостей всіх учнів класу (лист МОН від 28.01.2014 №1/9-72). Завдання мають бути посильними для самостійного виконання учнями. Не можна, особливо для дітей та молодших підлітків, пропонувати завдання на невідпрацьований матеріал, який не пояснювався на уроці, оскільки в такому випадку вся складність засвоєння навчального матеріалу переноситься з уроку на домашню роботу. Недопустимим є домашнє завдання з написання рефератів для початкової школи та 5-6 класів.

3. Окрему увагу необхідно приділити подоланню труднощів періоду адаптації учнів 5-х класів, адже перехід із початкової школи в основну, поява декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем викладання є одним із найважчих періодів шкільного життя. Важливими чинниками у вирішенні проблеми є цілеспрямована координація дій усіх вчителів і знання вікової психології. Докладні рекомендації щодо організації навчальної діяльності п’ятикласників містяться в листі МОН від 24.05.2013 №1/9-36 та в збірці «Абетка успішної адаптації», підготовленій фахівцями Миколаївського науково-методичного центру.

На допомогу учителю: Інтернет-ресурси

  • http://terpug.at.ua/ Популярна технологія
  • http://trudove.org.ua/ Трудове навчання
  • http://www.uchportal.ru/ Учительський портал
  • http://www.uroki.net Все для вчителя, авторський сайт. Розробки уроків, заходів
  • http://festival.1september.ru/ Фестиваль педагогічних ідей «Відкритий урок»
  • http://www.teacher.in.ua/ Все для вчителя
  • http://www.koncpekt.org.ua/news.php Вчительські конспекти
  • http://www.teacherjournal.com.ua/ Учительський Журнал он-лай
  • http://metodportal.net/ Методичний портал
  • osvita.ua/school/lessons_summary/ Освіта.ua
  • notatka.at.ua Записник сучасного учителя
  • www.teacher.in.ua Учительський освітній портал
Особливості вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році

Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 17.08.2016 року № 1/9-437

Особливості вивчення базових навчальних дисциплін у 2016/2017 навчальному році пов’язані, першою чергою, зі змінами, внесеними до навчальних програм.

Детально

Методика проведення предметного тижня

Предметний тиждень – масова форма позакласної роботи з навчального предмета, визначений вид діяльності, спрямований на ознайомлення і зацікавленість учнів у даному предметі. Протягом визначеного часу увага всієї школи приковується до якого-небудь предмета або напрямку виховної роботи (географії, історії, біології, профорієнтації, екології, музики і т.д.). Мета предметних тижнів – активізувати школярів до подальших занять з предмета, розвивати їх пізнавальні інтереси, розширювати світогляд, стимулювати творчу активність, прагнення до інтелектуального удосконалення. У програму предметного тижня доцільно включати тематичні вечори, випуск газет і бюлетенів про новини науки і техніки та за профілем предмета; організовувати виставку творчих робіт учнів, зустрічі з цікавими людьми, диспути, прес-конференції, конкурси, усні журнали, огляди, турніри, фестивалі, змагання, презентації творчих проектів, аукціони ідей, заочні подорожі, екскурсії, творчі звіти, літературно-музичні вітальні. Під час предметних тижнів вчителі дають відкриті уроки, зазвичай нестандартні, залучаючи до їх проведення учнів. Успіх предметного тижня залежить від дотримання певних педагогічних умов:

  • при плануванні предметного тижня варто враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів, їхні інтереси, здібності, можливості школи, мікрорайону, батьків;
  • вносити новизну в зміст запланованої роботи;
  • відбирати активні форми і методи виховання під час проведення;
  • залучати кожного школяра до підготовки і проведення предметного тижня.

Ефективність проведення предметного тижня залежить від того, наскільки удасться організаторам зробити його особистісно-значущим дня кожного школяра. На етапі підготовки, з цією метою, проводяться експрес-опитування, анкетування, організовується робота прес-центру, збір пропозицій у «Скарбничку цікавих справ» і ін. План предметного тижня складається з урахуванням вікових особливостей, тобто для учнів з 1-11 кл. Підготовчий етап містить у собі визначення цілей і завдань проведення предметного тижня; створення оргкомітету чи творчої групи, і розподіл обов’язків між її членами; вивчення інтересів, пропозицій учнів, класів, учителів, батьків; планування, складання програм тижня і закріплення відповідальних за організацію конкретних справ; контроль за ходом підготовки; уточнення часу, місця проведення, запрошення гостей, підготовка призів, грамот; робота прес-центру: оформлення наочності (оголошень, блискавок, газет, рукописних журналів та ін.), підготовка радіо і телепередач, підготовка операторів відеозйомки, радіокоментарів та ін. Виховуючи в дітей інтерес до знань реальної дійсності, учитель створює необхідну ситуацію для фантазії, творчості. Ставлячи за мету розвиток творчої уяви школярів, учитель разом з тим формує в них і активне ставлення до пізнання реального світу, інтерес до дійсності. У перший день тижня проводять урочисте відкриття. Вибір форми відкриття має важливе значення для успішного проведення всього тижня, сприяє створенню атмосфери зацікавленості, творчого підйому, позитивного емоційного настрою.Для учнів І-Ш класів можна організовувати старт космічного корабля, де їм вручаються секретні пакети з маршрутами-завданнями на кожен день, бортжурнал та інші необхідні атрибути космічної (морської) подорожі в таємничий світ предмета. У V-VІІІ класах можуть проводитися лінійки, присвячені відкриттю тижня. На лінійках повідомляється план роботи на тиждень для цієї вікової групи, вручаються доручення класам чи творчим групам, бізнес-плани тимчасовим різновіковим об'єднанням, «фірмам» і т.д. Особливий інтерес у учнів цього віку викликає подорож на «Машині часу» у країну знань, на острів «Предмет», при цьому окремі заходи в період тижня представляють як зупинки на маршруті. Такий початок тижня збуджує інтерес до предмета, прагнення пізнати нове, виявити свої творчі здібності. Для учнів ІХ-ХІ класів можуть організуватися презентації предмета тижня, усні журнали, чи прес-конференції, ділові зустрічі «за круглим столом» тощо. Розмаїтість застосовуваних форм і методів, висвітлення в пресі підсумків кожного дня, участь у роботі всіх учнів дозволяє підтримувати інтерес до того, що відбувається протягом всього тижня. В останній день планується підведення підсумків тижня, нагороджуються активні учасники, переможці конкурсів, оглядів, олімпіад. Улаштовуються яскраві свята, ранки, заключні концерти, тематичні вечори, літературна-музичні вітальні, бали та ін. Результати тижня висвітлюються в шкільній пресі (стінгазети, радіо, телепередачі, відеофільмі, фотомонтажі, рукописному журналі й ін.), узагальнюються і відбиваються в наказі по школі. Методичні розробки обговорюються на засіданнях методоб'єднань, затверджуються і впроваджуються в досвід роботи вчителів школи, району.

15 шляхів стати ефективнішим вчителем

  1. Деякі вчителі вбачають у собі визначеного долею великого знавця, чия роль ― вкладати знання у порожні голови учнів. Це неправильна точка зору. Найкращий учитель той, хто бачить себе провідником, керівником учня. І, усвідомлюючи свій рівень знань, розуміє, що головною дійовою особою в класі виступає не він, а учень. Декому з учителів необхідно усвідомити, що під час навчального процесу потрібно думати про те, наскільки ефективно навчаються діти. І замість запитання: «Що я робитиму сьогодні?» повинно звучати: «Що сьогодні робитимуть мої учні?».
  2. Недостатньо бути добрим фахівцем. Необхідно знати людей. Яких ви навчаєте: їхні таланти, уподобання, попередній досвід, запити, прагнення. Особливу увагу звертайте на само оцінювання учнів. Навчіть їх оцінювати себе за двома стандартами: порівнюючи себе сьогоднішнього із собою на минулому тижні і з тим, яким він хоче себе бачити на наступному.
  3. Навчання потребує вразливості. Учням необхідно створювати такі умови, ставити такі проблемні навчальні завдання, під час вирішення яких вони переосмислять обсяг власних знань та оцінять його по-новому. Для кожного такі ситуації некомфортні, іноді навіть жахливі. Тому важливо підбадьорювати учнів, створюючи емоційно, інтелектуально та фізіологічно придатне до життя навчальне середовище.
  4. Відмінність між ефективним та видатним учителем важко охарактеризувати словами. Це ― захоплення, пристрасть ― пристрасть до предмета, до викладання. Пристрасть повинна бути справжньою. Захоплення неможливо симулювати. Діти завжди безпомилково відчувають щирість і фальш учителя.
  5. Древня мудрість гласить: «Коли учень готовий до навчання, з'являється вчитель». Учителям також потрібно навчатися, саморозвиватися. Але дехто не готовий стати учнем, не вважає за потрібне вдосконалюватися, не бачить розриву між тим, яким він є зараз, і тим, яким йому потрібно бути. Усвідомлення цього розриву учнями ― одне з перших завдань учителя.
  6. Одним із головних атрибутів непересічного вчителя є здатність дохідливо пояснювати складні питання. Незалежно від теми, проблеми, питання, які вам необхідно вирішити чи обговорити, учні повинні розуміти: чому виникла така необхідність, навіщо це потрібно, які результати очікуються. Діти повинні розуміти, як ви працюєте, як думаєте. Інакше ви втратите свої позиції.
  7. Дехто з учителів щиро вважає, що він безперечно повинен знати відповіді на всі питання. Будь-який прояв недостатньої обізнаності розглядається як ознака слабкості. Іноді відповідь «Я не знаю» є найкращою з усіх, які може дати вчитель. Цим учитель, не втрачаючи поваги до себе, завойовує дитячу довіру.
  8. Найкраще викладання ― нестереотипне. Почерк учителя повинен бути індивідуальним. Процес викладання потребує від учителя самоаналізу, усвідомлення своєї суті, відвертого погляду на свій внутрішній світ.
  9. Сказане вперше ― почують, сказане вдруге ― усвідомлять, сказане втретє ― вивчать. Виключність цього завдання полягає в необхідності кілька разів повторити одне й та ж і при цьому не бути нудним і передбачуваним. Справжній учитель щоразу знаходить нові шляхи для викладу одного й того ж матеріалу.
  10. Ефективні учителі розуміють, що навчання ― це відкриття нового, яке починається із запитань. Це не лекційні питання чи ті, що потребують відповіді «так-ні» і не викликають живої дискусії. Це мають бути питання, що відкривають двері до глибокого розуміння, наприклад: «Який механізм процесу?», «Яка причина явища?», «Що це означає?», «Чому?» (фахівці радять, якщо хочете дійти до суті будь-чого, поставте запитання «Чому?» п’ять разів)
  11. Учитель повинен навчати учня думати. Вказувати учням, що треба робити, або давати їм готові відповіді на ваші ж запитання ― остання справа. Гарний учитель більше зацікавлений у процесі отримання відповіді, ході думок учня, ніж у кінцевому результаті ― власне відповіді.
  12. Вчинки вчителя не менш важливі за його слова. Зважте, що діти спостерігають за вами. Слухати дітей ― ось шлях продемонструвати свою турботу і зацікавленість. Поганий учитель ― нетерплячий. Поставивши запитання, він не чекає на відповідь, а намагається заповнювати німу паузу, що виникає між запитанням і відповіддю. Спробуйте почекати 10 секунд. Якщо ви хочете бути гарним учителем, навчіться почувати себе комфортно у тиші. Адже саме під час неї відбувається процес продуктивного мислення.
  13. Учитель ― не єдине джерело здобуття учнями знань. Вони навчаються також самостійно та спілкуючись зі своїми однолітками. Ставлячи запитання відносно вивченого матеріалу, попросіть учнів відповісти з урахуванням інформації, отриманої із попередніх учнівських виступів. У цьому разі учні будуть слухати один одного. Можливо, у когось виникне така ідея, яка б ніколи не спала на думку іншому. У процесі обміну думками може народитися прекрасне рішення. Ви переконаєтесь, що спостерігати за цим процесом дуже цікаво.
  14. Гарний учитель переконаний, що кожен учень може навчитися, але він розуміє, що кожен із них робить це по-своєму. Вчителеві потрібно пристосуватися вести урок із багатосторонніми підходами: кілька хвилин на лекцію, потім ― різнопланове опитування (питання з альтернативними відповідями), подаючи питання записаними на дошці або у слайді, потім ― письмові відповіді на запитання, далі завдання пояснити один одному тему уроку чи обґрунтувати свою відповідь на питання. Після цього ― опитування, хто і чому дав саме таку відповідь на запитання.
  15. Ефективне викладання включає якість взаємовідносин між учителем та учнем. Вони не повинні припинятися після дзвінка з уроку чи закінчення робочого дня. В Ізраїлі є прислів’я: більше, ніж теля хоче напитися молока матері, мати прагне напоїти його молоком. Для непересічного вчителя потрібні ті ж риси, що і для непересічного митця: творчість і здатність до самовираження та розкриття емоцій.

Найбільш характерні недоліки уроку

  • Нехтування вчителем підготовкою плану проведення уроку.
  • Не приділяється належна уваги мотивації й інтересу учнів до уроку.
  • Тема уроку не записується на дошці.
  • Мета уроку не узгоджується у процесі обговорення з учнями, а задається самим учителем.
  • Не проводиться оперативна перевірка якості виконання учнями письмових завдань, підготовки до уроків.
  • Час активної роботи учнів на уроці набагато менше часу активного пояснення вчителя.
  • Відсутня диференціація навчання на різних етапах уроку.
  • Робота з обмеженим колом школярів
  • Відповіді учнів на запитання вчителя в основному мають репродуктивний, відтворюючий характер. Характер навчальних завдань репродуктивний за алгоритмом.
  • Неналежна увага приділяється виділенню основного, найбільш суттєвого зі змісту виучуваного матеріалу та його багаторазовому повторенню.
  • Нераціонально використовується час уроку.
  • Домашнє завдання не записане на дошці, задане після дзвінка, недиференційоване, значно перевищує обсяг роботи, виконаної на уроці.
  • Неувага до відповідей учнів, втручання у відповіді.
  • Неврахування інтересів, захоплень учнів чи їх повної відсутності.
  • Механічне запозичення передового педагогічного досвіду.

Психологічні причини появи неуспішних школярів

Із середини 60-х років XX ст. педагоги, психологи та методисти зіткнулися з проблемою збільшення труднощів, що виникають в учнів у процесі навчання. Цікаво відзначити, що, за даними психолого-педагогічних досліджень, будь-які ускладнення у процесі навчання відчувають від 15 до 45% школярів. Психологи виділяють три основні напрями, які можуть бути причиною неуспішності дитини:

  • соціальний напрям;
  • пізнавальний напрям;
  • фізіологічний напрям.
До соціальних труднощів відносять:
  • труднощі у сфері відносин з дорослим, наприклад, нерозуміння професійної ролі вчителя, невміння будувати відносини у процесі навчальної діяльності;
  • труднощі у сфері відносин з однолітками, наприклад, не можуть встановити контакт з однокласниками, невміння побудувати спільну діяльність з іншими дітьми;
  • труднощі у встановленні самооцінки, як правило, самооцінка завищена або занижена і, як наслідок, невміння правильно оцінити свої дії, вчинки;
  • відсутність мотивації навчання.
До пізнавальних труднощів відносяться наступні:
  • недостатня довільна увага (дитина не може утримувати увагу необхідний час, відволікається та ін.);
  • не сформованість розумового плану дій (школяр не може виконувати завдання подумки, потрібна зовнішня опора);
  • порушення короткочасної пам'яті (відтворює незначний обсяг інформації, погано утримує проміжну інформацію);
  • мовні недоліки (плутає слова за звучанням, неправильно вимовляє окремі звуки, відповідає вигуками).

Фізіологічні труднощі тісно пов'язані з особливостями нервової системи. Відомо, що серед основних властивостей нервової системи виділяють силу і рухливість. А протилежні їм властивості – інертність і слабкість нервової системи. Діти з такими особливостями нервової системи часто зазнають труднощів у процесі навчальної діяльності, які за відсутності контролю можуть стати причиною неуспішності школяра.

Особливої уваги і до себе потребує проблема навчальної мотивації.

Специфіка навчальної, пізнавальної мотивації полягає в тому, що вона з’являється в процесі формування у дитини навчальної діяльності. Тут ситуація нагадує замкнене коло. Не сформованість навчальної діяльності або її компонентів (навчальних дій, самоконтролю, самооцінки і ін.) веде до втрати пізнавального мотиву і навпаки навчальна діяльність має місце тоді , коли вона спонукається пізнавальним мотивом. А тому рівень навчальної мотивації можна підвищити тільки шляхом створення умов для формування навиків навчальної діяльності учнів з урахування їх вікових особливостей. Так наприклад програма сьомого класу вимагає від учня наступних вмінь навчання та самоорганізації:

  • Визначати основну думку, поняття в навчальній темі, засвоювати її зміст.
  • Користуватися планами як засобом систематизації знань із теми.
  • Робити висновки з теми.
  • Розуміти після одного прочитування фактичний зміст, причинно-наслідкові зв'язки, основну думку, зображувально-виразні засоби прочитаного твору (тексту).
  • Слухати навчальні та юнацькі передачі, аудіозаписи, дивитися відеозаписи, використовувати їхній зміст у навчальному процесі.
  • Володіти технікою роботи з довідковими виданнями різних типів: словниками, довідниками, енциклопедіями тощо.
  • Користуватися в бібліотеці систематичним каталогом, систематичною картотекою газетно-журнальних статей.
  • Робити виписки з газет і журналів, систематизувати їх, правильно оформляти й використовувати в навчальній діяльності.
  • Володіти основними видами письмових робіт: списування, запис під диктовку, написання переказу тексту за простим чи складним планом, твору.
  • Визначати головне в прочитаному, прослуханому.
  • Кодувати отриману інформацію у вигляді схеми, таблиці, графіка, опорного конспекту.

Учень повинен навчитися вчитися, бо саме це дозволить йому успішно здійснювати пізнавальну діяльність, мати позитивні результати в навчання, підвищить його самооцінку. На думку Сухомлинського, саме своєчасно і міцно сформоване вміння вчитися дає можливість розвинути пізнавальну активність особистості, стає основою культури інтелектуальної праці. Отже для того, щоб наші діти були успішними в навчанні педагогу потрібно насамперед навчитися вчасно розпізнавати причини неуспішності учнів і робити все для того, щоб подолати їх. Для цього в арсеналі вчителя повинні бути різноманітні ігри, вправи які сприяють розвитку якостей уваги, пам’яті логічних операцій, що широко представлені в періодичних фахових виданнях. Особливу увагу приділяти формуванню загальнонавчальних вмінь, які підвищують навчальні можливості тих, хто вчиться, дають змогу забезпечити творчий характер навчальної діяльності, що само собою є основою запобігання появи неуспішних учнів.

Кiлькiсть переглядiв: 95