/Files/slider/uk_pr/Л.Б..jpg

Малишко Любов Борисівна

Практичний психолог першої кваліфікаційної категорії, соціальний педагог (кваліфікаційна категорія "спеціаліст") школи. Освіта вища. Закінчила Полтавський педагогічний інститут за спеціальністю учитель історії; Чернігівський ОІППК за спеціальністю практичний психолог і соціальний педагог. Педагогічний стаж роботи 34 роки. Остання атестація у 2017-2018 навчальному році.

Поради вчителям

Психологічні рекомендації вчителю
  • Розвивати і вдосконалювати вміння діяти цілеспрямовано і методично правильно.
  • Ніколи не відкладати на «потім» неприємну справу.
  • Починати бесіду з учнями з тих питань, які можуть бути вирішені найлегше.
  • Усі вимоги і накази оформляти як запитання до учнів.
  • Ніколи не критикувати без потреби: критика - засіб, а не мета.
  • Об’єктом критики може бути тільки погано виконане завдання, але ні в якому разі не особистість учня.
  • Навчитися контролювати педагогічні ситуації, що виникають у класі, і в разі необхідності різко втручатися і змінювати їх.
  • Засвоїти манеру триматися спокійно. Ніколи явно не виявляти здивування або роздратування.
  • Намагатися бути самостійним у судженнях і висновках.
  • Не зловживати владою, наданою Вам як учителю
  • Складати план бесіди, наперед продумувати її цілі, можливі несподівані реакції учнів, бажані й небажані наслідки, провокувати учнів на емоційні позитивні реакції.
  • Намагатися бути підтягнутим, елегантним, акуратним; з учнями - привітним, ввічливим, доброзичливим, коректним.
  • Виявляти справжній інтерес до проблем учнів.
  • Уміти ставити себе на місце учнів, намагатися побачити проблему їхніми очима.
  • Навчитися переконувати, а не наказувати.
  • Обов’язково запам’ятовувати імена учнів.
  • Завжди підтримувати в учнів позитивну установку.
  • Бути готовим до несподіванок, не піддаватися першій реакції.
  • Розвинути в собі вміння створювати і підтримувати теплу, мирну, задушевну атмосферу бесіди.
  • Не поспішати з прийняттям рішень, особливо покарань.
Симптоми виснаження педагогів

Феномен виснаження педагогів вивчається різними вченими, у тому числі і психологами. На сьогодні складено перелік симптомів виснаження.

Фізичне виснаження:
  • дефіцит енергії;
  • хронічна втома;
  • слабкість;
  • дискомфорт в області шиї та плечових м’язів;
  • біль у спині;
  • зміни ваги тіла;
  • підвищена чутливість до простуди та вірусної інфекції
  • безсоння;
  • кошмарні сновидіння
Емоційне виснаження:
  • почуття пригніченості;
  • віддсутність надії на допомогу;
  • нестримний плач;
  • почуття розчарування;
  • емоційна спустошеність;
  • почуття відчаю, самотності;
  • утрата віри в себе.
Духовне виснаження:
  • негативна установка на себе, на роботу, на життя;
  • дегуманістична установка на оточуючих (агресивність, цинізм);
  • неувага до себе;
  • почуття неповноцінності;
  • утрата контактів з колегами.

Поради учням

Як не стати жертвою злочину

  1. Перебуваючи на вулиці, будьте уважні: не підходьте до машини, що зупинилася, навіть якщо вас просять показати напрямок руху, або вказати точну адресу, чи незнайомі дорослі хочуть передати вам якесь доручення від батьків.
  2. Завчасно обирайте найбезпечніший маршрут, обговорений із батьками, якщо ви будете пересуватися самі. Вулиці повинні бути освітлені та багатолюдні
  3. За можливістю уникайте маршрутів через безлюдні сквери та парки.
  4. Ідіть по краю тротуарів або назустріч руху машин – таким чином ви зменшите можливість раптового нападу.
  5. Оберніться перед тим, як увійти у двір, під’їзд, ліфт. Якщо в під’їзд заходить незнайомець і з вами чекає на ліфт, не поспішайте сідати в кабіну, краще підіть пішки.
  6. Не користуйтеся без необхідності в салонах транспорту мобільними телефонами, це може спровокувати грабіжників вийти за вами та пограбувати вас.
  7. Будьте уважні та обережні в годину пік у транспорті.
  8. Гроші та документи носіть у внутрішніх кишенях одягу, задні кишені – легка здобич для грабіжника.
  9. Не носіть мобільний телефон на шнурку на шиї – всі шнурки елементарно обриваються або зрізаються.
  10. Не давайте свій мобільний незнайомцям, навіть для «дуже важливого дзвінка», або якщо вони представилися працівниками міліції. Діти мають право не давати без дозволу батьків цінні речі.
  11. Якщо ви помітили, що вас переслідують, намагайтеся змінити темп та напрямок, зайдіть у людне місце: кафе, магазин, кіоск, за можливості попросіть своїх близьких зустріти вас (зайти за вами).
  12. У випадку нападу якомога голосніше кличте на допомогу, кричіть слово «пожежа», на нього люди реагують швидше, визираючи у вікна, або «допоможіть».
  13. Якщо ви впевнені, що самостійно подолаєте супротивника, використовуйте своє право на необхідну самооборону.
  14. Перебуваючи вдома наодинці, в жодному разі не відчиняйте незнайомим двері, навіть якщо до вас завітали міліціонери. Передзвоніть і повідомте батькам про візит незнайомців. Якщо вас запитують, коли повернуться батьки, скажіть, що вони скоро прийдуть (вийшли у магазин чи до сусідів тощо), а самі в цей час зателефонуйте батькам.
  15. Пам’ятайте, що ваші цінні речі, особливо вироби із золота і срібла можуть стати легкою здобиччю грабіжників, тому бажано носити цінні прикраси тільки в присутності батьків. Шахраї можуть виманювати під будь-яким приводом (узяти подивитися, порівняти їх зі своїми і т.п.). Пам’ятайте, що дитина зазвичай першою потрапляє в поле зору злочинця. Тому у стінах навчального закладу робітники та педагогічний колектив не несуть відповідальності за ваші мобільні телефони, цінні речі, дороге взуття та вбрання, золоті прикраси. Одяг та взуття сучасної дитини повинні бути безпечними та зручними.
  16. Увага! У будь-якому випадку намагайтеся запам’ятати зовнішність злочинця, його вік, зріст, ходу, у що він був одягнений, напрямок руху та негайно повідомте про це мі за телефоном 102. Багато злочинів можна попередити, а ті, що сталися, – розкрити за «гарячими слідами», у разі вашого своєчасного звернення в міліцію.

П'ятнадцять кроків до впевненості в собі (за Ф. Зімбардо)

  1. Зізнайтеся собі у своїх сильних і слабких якостях і відповідно сформулюйте свою мету.
  2. Вирішіть, що для вас цінне, у що вірите, яким би хотіли бачити своє життя.
  3. Докопайтеся до коріння, проаналізуйте своє минуле. Спробуйте зрозуміти і вибачити тих, хто змусив вас страждати, не допоміг, хоча й мав змогу. Вибачте собі самому свої помилки.
  4. Почуття провини й сорому не допоможуть вам досягти успіху. Не дозволяйте собі піддаватись їм.
  5. Шукайте причини своєї поведінки не у фізичних, соціальних, економічних аспектах нинішньої ситуації, а в недоліках власної особистості.
  6. Не забувайте, що кожну подію можна оцінити по-різному.
  7. Ніколи не кажіть про себе погано; особливо уникайте приписувати собі негативні риси.
  8. Ваші дії можуть заслуговувати на різну оцінку; якщо вони піддаються конструктивній критиці, скористайтеся цим для свого блага, але не дозволяйте іншим критикувати вас як особистість.
  9. Пам’ятайте, що інколи поразка ― це удача; з неї ви можете зробити висновок, що ставили хибну мету, не варту зусиль.
  10. Не миріться з людьми, заняттями й обставинами, які змушують вас відчувати свою неповноцінність.
  11. Дозволяйте собі розслабитись, дослухатись до своїх думок, зайнятись тим, що вам до душі.
  12. Тренуйтесь у спілкуванні; насолоджуйтесь відчуттям тієї енергії, якою обмінюються люди.
  13. Не треба надто охороняти своє «Я» ― воно значно міцніше та пластичніше, ніж вам здається. Нехай краще зазнає короткочасного емоційного удару, ніж опиниться в бездіяльності й ізоляції.
  14. Поставте собі серйозну віддалену мету, на шляху до якої треба досягти меншої, проміжної. Тверезо зважте, які засоби потрібні для того, щоб досягти цієї мети
  15. Ви не пасивний об’єкт, на який звалюються неприємності, не травинка, на яку в будь-який час можуть наступити. Ви ― вершина еволюційної піраміди, утілення надій своїх батьків, неповторна особистість.

Правила вибору професії

Обираючи професію, вивчіть, чи необхідна вона на ринку праці регіону.
  • Вивчіть свої інтереси, нахили, здібності, фізичні можливості.
  • Досконало вивчіть обрану професію, ознайомтеся з професіограмою, вивчіть умови праці, медичні показання та протипоказання.
  • Порівняйте свої можливості з вимогами обраної професії.
  • Підберіть запасний варіант.
  • Обравши для себе майбутню професію, проявіть стійкість у реалізації професійного наміру та досконалого оволодіння професією.
Щоби зменшити ймовірність виникнення стресів, необхідно:
  • Правильно харчуватися ― більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів; зменшити споживання солі. Обов’язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.
  • Бувати на повітрі, гуляти, бігати, зайнятись аеробікою.
  • З’їсти морозиво ― там є компонент, який покращує настрій.
  • З’їсти банан: у ньому є серотин ― гормон щастя.
  • Постійні вправи на релаксацію знижують напруження у стресових ситуаціях.
  • Необхідно слухати спокійну музику.· Робити те, що подобається. Хобі ― те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитеся.
  • Не треба братися за непосильні справи. Це допоможе запобігти розчаруванню, невдачам.
  • Не зловживайте кавою, алкоголем.
  • Зі стресом можна впоратися, треба тільки мати бажання та трохи вільного часу виключно для себе.
  • Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях ― це збереже здоров'я та сприятиме успіху.
  • Справжнє психічне та фізичне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмось нормам та стандартам, а в тому, щоб дійти згоди із самим собою.
Традиційні засоби «першої допомоги» при стресах
  • Сон
  • Контрастний душ
  • Відпочинок на природі
  • Вечірні прогулянки
  • Заняття улюбленою справою
  • Фізичні вправи, спорт
  • Приємне спілкування
Позитивне мислення ― важливий чинник запобігання стресам
  1. Стрес ― це ваші особисті відчуття
  2. Відчувати або не відчувати стрес ― це залежить від вас
  3. Виявляйте причини, що викликають у вас стрес
  4. Намагайтесь змінити своє поводження, якщо те, що ви робите, не приносить успіху.
  5. Вірте у позитивне майбутнє і дотримуйтесь принципу: «Все, що робиться, ― все на краще»
  6. Невдоволення навколишнім світом ― головне джерело стресів, що виникають у людини.
  7. Ви ― головна цінність для самого себе. Формуйте впевненість у собі і почніть любити і поважати самого себе.

Поради батькам

Рекомендації для батьків щодо попередження психоемоційних розладів у дітей

  • Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).
  • Слідкувати, щоб діти пили багато води (не менше 2 л на день).
  • Забезпечити нормоване фізичне навантаження.
  • Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.
  • Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп'ютером.
  • Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.
  • Заборонити лихослів'я у домашньому колі.
  • Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.
  • Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.
  • Розвивати постійні дружні стосунки в сім'ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.
  • Підвищувати авторитет батьків у сім'ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.
  • Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.
  • Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв'язання проблемних ситуацій.
  • Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості.
  • Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.
  • Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.
    ( Добірка упорядкована Н.Ф. Поступальською, начальником відділення змісту позашкільної освіти та виховної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти)
БАТЬКИ ЗНАЮТЬ, ЯК КРАЩЕ...

Один господар вирішив давати доберману риб'ячий жир, оскільки це дуже корисно для собаки. Кожного дня він затискав між колін голову пса, який зі страшенною силою виривався, і силоміць проштовхував жир у глотку.
Одного разу пес вирвався і розлив жир на підлогу. Потім, здивувавши свого господаря, повернувся й почав вилизувати до останньої краплі весь жир. Виявляється, він чинив опір не самому риб'ячому жиру, а тому способу, у який йому цей жир вливали.
Батьки завжди знають, як краще...
Знають, що подарувати дитині на день народження, яку курточку купити на зиму, з ким у класі дружити, яку музику слухати, як провести канікули, яку професію обрати - не собі, а доньці чи сину, не тільки професію, а й пару для подружнього життя...
Не завжди, правда, знають батьки, як відремонтувати квартиру, як зробити кар'єру, як бути щасливими.
Але для того, щоб щодня пригощати власну дитину черговою порцією повчань і нотацій, не обов'язково самому бути щасливим і успішним. Для такого виховання достатньо хоча б теоретично знати, що є корисним для підростаючого покоління і що приносить шкоду.А ви теж знаєте, як краще?

Що ми чули, коли були дітьми:

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом...

Що ми хотіли б почути:

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти - дуже милий; приємний; розкажи, що ти відчував; ти — щасливий? мені приємно, коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; кажи, якщо я помилився...

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли почути ще в дитинстві.
Цікаво

«Коли я вже підріс, - розповідав один чоловік своєму приятелеві, - мій батько перестерігав мене перед певними речами у місті. Він сказав мені: «Ніколи не ходи на дискотеки, сину». «Чому, тату? — спитав я. «Бо побачиш там те, чого бачити не варто».
Звичайно, це підігріло мою цікавість. При першій же нагоді я пішов на дискотеку».
«І знайшов там щось такого?» - спитав приятель.
«Так, - відповів чоловік, - я побачив там свого батька».

Приклад не є одним із багатьох методів виховання. Це - єдиний метод.

Рекомендовані сайти для батьків

https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBZm9lLUNoM3AwRms/view?usp=sharing- "Правова освіта батьків"

https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBcGV6SW82eUt4NFE/view?usp=sharing "Сімейне виховання"

https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBR2h1TkQyWW5yWGM/view?usp=sharing- "Без примусу та покарань"

https://www.youtube.com/watch?v=BWx2i2YTEW8 -" Про безпечний Інтернет"

https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBWHpoSk1Lb0JVUm8/view?usp=sharing- "Вікові проблеми підлітків"

Що треба знати про булінг?

Булінг в школі: що це таке і як з ним боротися.

Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене в школах.

ЧОМУ ПОЧИНАЄТЬСЯ БУЛІНГ?

Випадки насильства серед учнів завжди були частиною школи, однак зараз вони стають дедалі помітнішими. Сьогодні в Україні жертвами булінга стають 8 з 10 дітей. Початок цьому дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли, наприклад, старші діти відбирають у них мобільні телефони. Серед же дітей 11-15 років поширені плітки, принизливі жарти та бойкот. За словами психолога Світлани Кривцової, цькування завжди починає одна людина для того, аби затвердити свій авторитет, розважитися або отримати якусь вигоду. – Решта дітей, спостерігаючи за діями булера, або їх ігнорують, або обурюються та намагаються втрутитися. Але, якщо жертва не чинить опір, а вчитель їхню ініціативу не підтримує, діти відчувають безпорадність, і їхній настрій може змінитися – від співчуття жертві до роздратування і байдужості, – пояснила психолог.

Основні ознаки булінга і так званого мобінга (менш радикальних образ) це:

  • Нерівність сил агресора і жертви;
  • Повторюваність насильства;
  • Гостра емоційна реакція жертви.

Найчастіше цькування відбувається в школах, де діти апатичні і розчаровані, а їхня потреба у визнанні та розумінні не задоволена. Там же, де образа честі людини вважається порушенням більшим, ніж прогул або вандалізм, булінг виникає дуже рідко і скоріше є винятком з правил.

ГУЧНІ ВИПАДКИ НАСИЛЬСТВА

Одним з найяскравіших прикладів булінга стало побиття дівчатками-підлітками двох своїх ровесниць. Інші підлітки, які стояли поруч, ніяк не втручалися у конфлікт, а навпаки підбивали школярок і знімали все на відео. Дівчаток врятувало тільки те, що пенсіонерка побачила це у вікно свого будинку та викликала поліцію.

В Івано-Франківську учня школи номер 13 побили хулігани за те, що він колись заступився за свого сусіда. Його заманили у двір школи, де взяли в кільце і побили, використовуючи кастет. В цьому випадку хулігани не побоялися навіть батька хлопчика, який намагався сам розібратися з ними. Підлітки накинулися на чоловіка і почали бити його. Батька врятували патрульні, які проїжджали повз.

У ще одній школі Івано-Франківська семикласниками побили іншого учня і зняли все це на відео, а після виклали в Інтернет. Ніхто з людей, які проходили мимо, не спробував допомогти хлопчикові, якого били в живіт руками і ногами.

В Одеській області через подібні знущання помер 15-річний хлопець. Причина смерті – травма живота, яку він отримав в навчальному закладі на перерві.

ЖЕРТВИ ТА БУЛЕРИ

Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний).Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям. Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу. За останні кілька місяців близько 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою цькування. І 48% з них нікому про це не розповідали. Іноді це може довести дитину до думок про самогубство, і якщо вона не хоче розмовляти з близькими людьми, то краще за все звернутися на національну гарячу лінію (телефон – 0-800-500-225).

ЩО РОБИТИ?

Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Краще звернутися до батьків, вчителів, або старших, яким дитина довіряє. У разі, якщо над вашою дитиною знущаються, ви, як батьки, повинні уважно вислуховувати скарги дитини і ставитися до цього серйозно, а не просто відмахуватися словами Дай здачі. Завдяки підтримці батьків, дітям легше переживати проблеми в школі.Також варто звернутися до шкільних вчителів та звернути їхню увагу на цю проблему. У найкритичнішій ситуації варто залучити поліцейських і навіть подумати про зміну місця навчання. Вчителям же потрібно не показувати свою фізичну перевагу, а поговорити з ним. Крім того, за витівками булера не можна спостерігати, адже йому потрібні глядачі для того, щоб максимально проявити демонстративну поведінку. При витівках на уроці можна спробувати відволіктися від заняття і зосередити увагу на булері, спробувати залучити його до навчального процесу. Однак варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.

Консультація для батьків агресивних дітей
При взаємодії з агресивною дитиною:
  • приймайте дитину такою, яка вона є;
  • висуваючи до тинини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;
  • розширюйте кругозір дитини;
  • включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;
  • ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.
Боротися з агресивністю потрібно:
  • Терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути у батьків і вчителів.
  • Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.
  • Заохоченням. Якщо ви хвалите свою дитину за гарне поводження, то це розбудить у неї бажання ще раз почути цю похвалу.
Консультація для батьків дітей, які відчувають страхи
Якщо дитина відчуває страхи:
  • приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
  • розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
  • із розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
  • заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.
Консультація для батьків дітей, схильних до брехні
Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:
  • частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;
  • якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвердість, зясувати причину неправди;
  • знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунити її так, щоб розвязати цю проблему;
  • не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.
Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі
  • Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
  • Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції ― це результат тривалого стримування емоцій.
  • Не слід вчити дитину пригнічувати свої емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
  • Не слід у поцесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирнішує проблему.
  • Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
  • Із метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтва, поезію, літературу, музику чи заняття спортом, танцями.
Пропонуємо анкети, які допоможуть батькам перевірити свою роль у вихованні дитини
Анкета 1. «Так» - 10 балів; «Ні» - 0 балів; «Не знаю» - 5 балів
  1. Часом син або дочка поводяться так, що залишається тільки руками розводити або звернутись по допомогу до друзів
  2. Іноді ви довіряєте дитині таємницю, яку нікому іншому б не розповіли
  3. Вам доводиться просити в дитини вибачення за свою поведінку
  4. Ви зауважуєте, що характером дитина пішла не у вас, і радієте з цього.
  5. Коли у дитини на даний момент всього вдосталь (іграшок, одягу тощо), купувати ще немає рації, навіть якщо є зайві гроші.
  6. Ваша дитина ― ваш ідеал. Саме про таку ви мріяли все життя.
  7. Іноді вам здається, що дитина учить вас по-новому мислити та оцінювати життя.
Анкета 2. «Так» - 0 балів; «Ні» - 10 балів; «Не знаю» - 5 балів
  1. Від деяких дитячих витівок ви вибухаєте, хоча потім і шкодуєте про це.
  2. Інтуїція й досвід –кращі порадники у вихованні дітей
  3. Ви ображаєтесь, якщо хтось негарно висловлюється про вашу дитину
  4. Ваші таємниці – це святе. А ось у дитини не повинно бути жодних секретів від батьків
  5. Неприємності або невдачі боляче ранять вашу душу й самолюбство
  6. До певного віку кращий засіб виховання – ремінь
  7. Дитина завдає вам більше турбот, аніж радості
  8. Ваша квартира – арена вічної лайки, а супротивники в ній – дорослі і діти
Результати анкетування
  • 100-150 балів. Загалом ви здатні зрозуміти дитину. І навіть можете іноді пристати на її позицію. Якщо ви на запитання анкети відповідали чесно, і теорія не розходиться з практикою, вас можна визнати взірцем, гідним наслідування.
  • 50-99 балів. Ви на правильному шляху. Тимчасові труднощі чи конфлікти з дитиною можна розв’язати, почавши із себе. Тільки не намагайтесь виправдатися нестачею часу чи нестерпним характером нащадка, вплив на нього і контроль над ситуацією у вас є. Цим треба терміново скористатись. І не бійтеся втратити себе. Розуміти не завжди означає приймати. Але без цього розуміння ситуацію не виправити.
  • 0-49 балів. Співчуваємо вам. А ще більше вашій дитині. Адже поруч із нею немає доброго старшого друга, якого вона потребує. І майте на увазі, дитина може знайти його на стороні. Поки улюблене, але зовсім не зрозуміле чадо не відвернулось від вас остаточно, терміново шукайте підхід. Із іншого боку, можливо, потрібна допомога психолога або … самої дитини. Повірте, немає нічого соромного у визнанні власної неправоти. Адже дитина вам потім щиро скаже дякую.
Кiлькiсть переглядiв: 177